Розробки уроків

Тема уроку:  Повторення та закріплення вивченого про дієприслівник

Мета уроку: з’ясувати рівень  засвоєння знань про дієприслівник як особливу 

                      форму

  дієслова; вчити учнів застосовувати набуті теоретичні знання на 

  практиці; удосконалювати навики грамотного письма; розвивати

  пам’ять, увагу, логічне мислення; виховувати почуття дружби, 

  відповідальності.

Хід уроку

І. Повідомлення теми, мети уроку

         1. Повторення форм дієслова

             -  Робота біля дошки (написання форм дієслова з прикладами).

         2. Повторення вивченого про дієприкметник

             -  Розподільний диктант

         Зеленіючий, зелений, позеленілий; жовтий, жовтіючий, добрий, подобрілий, біліючий, побілений, білий; веселий, повеселілий; чорний, почорнілий, чорніючий.

         3. Повторення вивченого про дієприслівник

             - Словникова робота

Несучий, домисливши, аплодуючи, розібравши, шикуючись, кидаючи, устрибнувши, лікуючись, живши, активізуючи, написавши, ідеалізувавши, співаючи, єднаючи, йшовши.

(Підкресливши перші букви правильно записаних слів, прочитайте речення).

Ключ: Наш клас є дружній.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.     Пояснювальний диктант 

Гуляє містом одчайдушна хуга, висвистуючи, дико кричачи. Ще хвилину люди

стояли тихо, немов не вірячи в розчарування, немов чогось ще сподіваючись. Світить річка, блукаючи заплавами, зникаючи у маревах небосхилу. Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче.

         (Підкреслити прислівники, пояснити вживання розділових знаків) 

2.     Робота з прислів’ями

Списати прислів’я, вставити на місці пропусків прислівники. Пояснити зміст прислів’їв.   

         Хто нічого не робить, той … не має часу. Що … не зробиш, того … не наздоженеш. … і курчата курми не бувають. Краще … їхати, ніж іти. Хто … ледарює, той … бідує. Ідеш … - дорога коротка. … і стіни помагають. Кожний вітер … дме.

(Довідка: вранці, восени, ніколи, вдома, влітку, увечері, погано, узимку, хороше, удвох, по своєму).

3.     Робота з підручником (усно)

Відредагувати речення (вправа 322)

         Під’їжджаючи до станції, у мене злетів капелюх. Сергій образившись на товариша і не захотів з ним розмовляти. Тарас написавши листа мамі з табору відпочинку. Скінчивши університет, мене направили на роботу в школу. Принісши цю книжку, йому дозволили взяти іншу. Гімнаст, виконавши норму майстра спорту. Виходячи з класу, у мене з рук випав олівець.

4.     Коментований диктант

Весняний вечір, задзвенівши в дзвони, поніс по світу зорі калинові. Миколка

не любить сидіти склавши руки. І я, заплакавши, назад поїхав знову на чужину. А я стою похилившись, думаю, гадаю.  

5.     Робота в групах

Гра «Приховані слова»

(Записати у клітинки дієприслівники недоконаного виду, утворені від

дієслів: писати, їхати, рости, плести, шити,малювати, учити, бачити, морочити, клеїти, молоти).

«Ланцюжок»

(Проти одного з дієслів учасник гри повинен написати дієприслівники недоконаного і доконаного виду.

         Водити, везти, любити, бачити, садити, саджати, сидіти, сідати, світити, сміятися, скликати, кликати).     

6.     Творче завдання

Скласти і записати речення за схемами

   (зворот)                             

1. - ·- ·- ,  ______      ___ ___ ___ ___  .

                      

                       (зворот)                    

2.  ______,  - ·- ·- ,    ___ ____ ____  ___     - ·- ·-  .

                                            

                                                                                                ( зворот)

3.                          ___________         - ·- ·-  ,      - ·- ·-  .   

7.     Розв’язати тести

1.  Потребує редагування речення

А Коли я ввійшов у кімнату, сестра читала книжку.

Б Увійшовши в кімнату, книжка лежала на столі.

В Увійшовши в кімнату, вона сіла читати книжку.

Г Сестра, увійшовши в кімнату, поклала книжку на стіл.

2.  У реченні «Встає в новій красі, забувши лихоліття, твоя, Тарасе, звільнена земля» (В. Симоненко) виділене слово є

А присудком

Б означенням

В обставиною

Г додатком

3.  Дієприслівниками доконаного виду є всі слова в рядку

А шукаючи, думаючи, відпочиваючи

Б навідуючись, причепивши, замріявшись

В підійшовши, заспівавши, просячи

Г прийшовши, написавши, відповівши

4.  Окремо з не треба писати всі дієприслівники в рядку

А (не)дбаючи, (не)сходячи, (не)наївшись

Б (не)навидячи, (не)хтуючи, (не)цінуючи

В (не)малюючи, (не)ізолювавши, (не)рвуючи

Г (не)зчувшись, (не)обминаючи, (не)виспавшись

5.  Пунктуаційну помилку допущено в реченні

А Говорячи щирі слова, ти будеш безсмертний.

Б Здобувши освіту, ти побачиш більше світу.

В І сонце, дійшовши зеніту до землі хилиться.

Г Сварячись, не кажи такого, щоб соромно було, коли помиритесь.

6.  Доберіть приклад до кожної характеристики

1   дієприслівник недоконаного виду,                А проїжджаючи

              утворений від дієслова II дієвідміни             Б подумавши

2   дієприслівник недоконаного виду,                В сяючі

              утворений від дієслова І   дієвідміни              Г лежачи

3   дієприслівник доконаного виду

4   дієприкметник

7.  Граматично правильне продовження речення «Купуючи мобільний те­лефон...» наведено в рядку

А він мені дуже сподобався

Б я уточнив термін гарантії

В мені надійшло смс-повідомлення

Г у магазині проходила акція        

8. Дієприслівники наведено в рядку

А пишучи, викрадаючи, малюючи

Б записаний, викрадений, намальований

В писати, викрадати, малювати

Г писання, викрадання, малювання

         9. Дієприслівниковий зворот є в реченні

А Ми живемо в краю, де зоріє Дніпро і де Стугни виблискує стрічка

(О. Довгоп'ят).

Б Розвидняється, розвидняється, на шипшині цвіт розгортається

(А. Качан).

В Хиляться трави, прибиті дощами (Олександр Олесь).

Г До дідових ніг, вигинаючи спину, лащиться кіт (В. Слапчук).

10. Спишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Підкрес­літь члени речення.

Любка принесла дідові харч у клунку і стояла під гіллям груші схилив­ши голову й підперши щоку долонею (І. Нечуй-Левицький).

         ІІІ. Підсумок уроку

                  Самооцінка

                   Продовжити фразу … 

-         На уроці я зрозумів …

-         Мені давалося важче …

-         Свої знання з теми я б оцінив на …

IV. Домашнє завдання

         Повторити теоретичний матеріал про дієприслівник. Виконати вправу 321

 Тема. Леся Українка. «Давня казка».

Мета: допомогти учням з'ясувати та засвоїти зміст поеми

          Лесі Українки; розвивати навички виразного читан­ня, аналізу ліро-

         епічного твору, висловлення власної думки щодо прочитаного;      

          виховувати усвідомлення важливості формування і розвитку  

          індивідуальності, неповторності творчої особистості.

Обладнання:  портрет письменниці, ілюстрації до твору.

Теорія літератури:  поема, ілюстрація до поеми

Хід уроку

I.      Оголошення теми й мети уроку

II.     Мотивація навчальної діяльності школярів

Вступне слово вчителя.

Як і кожного справжнього митця, Лесю Українку хвилювала про­блема ролі поета й поезії в суспільстві. Відповідь вона шукає у багатьох творах, серед них і поема «Давня казка». Цей твір порушує багато пи­тань, наприклад, про суть людського щастя, про вдячність. Гадаю, що ці ж самі проблеми хвилюють і багатьох із вас, адже не секрет, що ко­жен має своє уявлення про значення поезії в житті людини (важливе чи не дуже), про щастя, людську вдячність. Ці питання ми розгляне­мо на сьогоднішньому уроці.

III.    Актуалізація опорних знань учнів

Перевірка домашнього завдання.

1.     Виразне читання та коментування поезії «Давня весна».

2.     Аналіз твору, запитання й завдання

·        У чому особливості композиції?

·        Які художні засоби поглиблюють печаль і радість ліричної героїні? Наведіть приклади їх.

·        Якою змальовано весну у творі?                             

·        Що ми чуємо і бачимо, читаючи твір?

·        Як цьому сприяє строфічна будова і віршовий розмір поезії?

·         Доведіть, що це зразок інтимної лірики.         

·        Яка головна  думка твору?  

3.     Визначення віршового розміру, рими, художніх засобів та їх ролі  

Біла весна весела, щедра, мила,

Промінням грала, сипала квітки,

Вона летіла хутко, мов стокрила,

За нею вслід співучії пташки!

Віршовий розмір: п'ятистопний ямб; рима перехресна: мила — стокрила, квітки — пташки.

Художні засоби: інверсія, епітети, метафори, порівняння, повні не­стягнені прикметники, окличні речення, повтори, синоніми, заперечен­ня, пестливо-зменшувальні слова, персоніфікація, пряма мова.

Застосування вивченого.          

І   Гра "Так-Ні".                                        

1. Леся Українка - це псевдонім Л.П.Косач. (Так.)      

2. Уроки гри на фортепіано Леся брала в М.Лисенка. (Так.)

     3. Леся в дитинстві не дружила з ровесниками. (Ні.)

     4.  Леся навчалася в Київському університеті. (Ні)

     5.  Перша збірка називалася "На крилах пісень". (Так.)

     6. Леся Українка писала лише вірші. (Ні.)

     7. У сім'ї Косачів було 6 дітей. (Так.)

     8. І. Франко був другом родини Косачів. (Так.)

     9.  С.Мержинський був чоловіком Лесі Україн­ки. (Ні.)

     10. Леся Українка перекладала твори європейської літератури українською  

           мовою. (Так.)              

     11. Леся Українка не була в Єгипті. (Ні.)         

     12. Поховано поетесу в Грузії. (Ні.)

Повідомлення теми та мети уроку

Учитель. Лесю Українку ми знаємо як посте­жу, авторку чудових віршів. Але, окрім віршів, вона писала й драматичні твори, оповідання, статті, ліро-епічні поеми. Сюжети своїх творів авторка брала з фольклору, історичного минулого різних народів,  біблійних легенд

Ліро-епічну поему "Давня казка" вперше було опубліковано у львівському журналі "Життє і слово" 1896 р. Пізніше вона ввійшла до другої збірки Леси-них поезій "Думи і мрії".

У час, коли створювалася поема, письменники і реакційного напряму запевняли: мистецтво існує  для розваг; інші - історію вершать царі, королі. Леся  Українка своїм твором дала відсіч носіям цих теорій.

1.     Виразне читання поеми Лесі Українки «Давня казка».

2.     Словникова робота.

Урода — краса, вродливість;

небоже — чоловіче;

задати гарту — дати прочухана, побити, покарати;

застава — загорожа, перепона, прикордонний пост;

байку правиш — розповідаєш нісенітницю;

химерний — дивний, вигадливий;

мандоліна — струнний музичний інструмент;

серенада — любовна пісня;

герольд — посланець;

нетрі — гущавина, пуща;

стольне місто — столиця;

бусурманський — не християнський, іновірець;

злидні — нужда, скрута, біднота;

нарікання — скарги;

вгамувати — притишити, заспокоїти;

лютня — музичний інструмент;

личить — годиться;

поміст — підлога, настил;

заміри — наміри, бажання;

статки — достатки, багатство;

 узнавать — визнавати;

правий суд - правдивий, справедливий;

турніри — змагання;

рогатки — сторожові пости, які збирали податки (наприклад, за проїзд дорогою);

ярмо — те, до чого кріпиться упряж худоби; у переносному значенні — важкий тягар;

корінь цілій справі — причина, основа;

недуга — хвороба, неміч.

«Мозкова атака»

·        Які проблеми порушила письменниця?

·        Коли і де відбуваються події в поемі?

·        Хто є героями твору?

На дошці записано проблемне запитання, відповідь на яке клас шукатиме протягом уроку: Який  характер конфлікту в поемі?

Учнівські   презентації   з   використанням  комп'ютера.

Інші учні в цей час роблять короткі записи в зо шиті за матеріалами виступів однокласників.

1 -ша група. Тема. Головна думка. Особли­вості жанру твору.

Презентація 1-ї групи.

     Тема: роль поета і поетичного слова в су­спільстві.

Головна думка: поетичне слово нерозривно пов'язане з інтересами народу і покликане служити справі боротьби його духовного й соціального піднесення.

Жанр: ліро-епічна соціальна поема-казка, оскіль­ки у творі використано елементи лірики, епосу, зокре­ма казки: зачин, герої зустрічаються тричі, кінцівка.

Тема	Головна думка	Особливості жанру
Роль поста й по­езії в суспільстві	Поет і поезія покли­кані служити наро­дові, його боротьбі	Ліро-епічна соці­альна поема-казка

2-га група. Особливості композиції. Позасюжетні елементи.

Презентація 2-ї групи.

Визначити експозицію, зав'язку, розвиток дії, кульмінацію, розв'язку.

Позасюжетні елементи і їхня роль: портрет по­ета, зміст його пісень.

Особливості композиції

Експо- зиція	Зав'язка	Розвиток дії	Кульмі­нація	Розв'язка
Зачин твору	Зустріч поета з Бертольдом	Постові пісні допомагають графу завоювати серце красуні, звесе­ляють народ, підтримують бойовий дух воїнів	Сутичка поета з графом - зіткнення протесту з гнітом	Поет у в'язниці, графа вбито, бороть­ба триває

 

Позасюжетні елементи

Портрет поета	Зміст пісень, складених поетом
Звичайний, непоказний. На обличчі у поета Не цвіт урода гожа. Хоч не. був він і потворним – Так собі — людина Божа.	Серенада, присвячена кра­суні Ісидорі:                        "Був собі  одважний  ли­цар...";                             "В мужика землянка вогка..."

3-т я г р у п а. Поетичний синтаксис твору.

Презентація 3-ї групи.

Антитеза, її роль у творі. Інверсія ("золотих не хо­чу лаврів", "пісні гуки"). Фразеологізми ("Час летів, немов на крилах", "Спіймайте вітра в полі" і т. ін.).

Засоби творення образів

Антитеза	Іронія	Сатира
Різке  протиставлення якоїсь ознаки чи властивості характеру,   події, явища, предмета: поет - лицар, мужик - пан, землянка - замок. мужичка - папі	Приховане глузування,  вживання вислову в протилежному значенні: "одважній лицар", "походи довгі"	їдка,    ущиплива насмішка: Мужики цікаві стали: Чи ті кості білі всюди, Чи блакитна кров поллється. Як пробити пану груди.

4-т а група. Лексика твору.

Презентація 4-ї групи.

Художні засоби, загальновживані слова, ар­хаїзми із західноєвропейської літератури, фолькло­ру (граф, герольд, лицарство, лицар...). Художні за­соби: епітети, метафори, порівняння.

Художні засоби (учні записують самостійно)

Поетичний синтаксис	Лексика твору	Тропи
Інверсія, фразеологізми	Архаїзми із захід­ноєвропейської літератури	Епітети, метафо­ри, порівняння

5-та група. Іронія і сатира у творі. Особли­вості вірша.

Презентація 5-ї групи.

Іронічне зображення "лицарів". Сатира у змалю­ванні взаємин між графом і людьми. Римування рядків, віршовий розмір.

Десь, колись, в якійсь країні

проживав поет нещасний.

Тільки мав талант до віршів

не позичений, а власний  

         Віршовий розмір: чотиристопний хорей, рима перехресна

Гра «Знайдіть пару»

— Знайдіть пару в протиставленні.

Поет — (Бертольдо)

пекло — (рай)

землянка вогка — (хата на помості)

мужичка — (пані)

руки чорні — (рученька тендітна)

мучилися — (втішався)

гуляв у замку — (в ярмі стогнали)

дарувати — (одбирати) та ін.

Учитель.

У Лесі Українки «казка давня», але вона пройшла випробування «асом, її проблеми та ідеї актуальні і донині. По-перше, справжня поезія — пісня-порадниця й розрадниця людини. По-друге, не можна по­будувати свого щастя за рахунок інших, роблячи когось нещасливим; по-третє, тільки особисто вільна людина може бути щасливою; по-чет­верте, не варто забувати про почуття вдячності. Може бути ще й по-п'яте, по-шосте і так далі. Гарний мистецький твір саме і відзначається своєю багатогранністю.

Закріплення нового матеріалу

Літературні  шахи

	1	2	3
а
в		•
с

а1. Довести, що "Давня казка" – ліро - епічна поема.

а2. Що таке антитеза?

а3. Жанр "Давньої казки".

в1. Тема поеми.

в2. Елементи казки в поемі.

в3. Назвати кульмінацію твору.

с1. Навести приклад іронії у творі.

с2. Що таке архаїзми? Яка їхня роль?

с3. Ім'я графа.

IV. Підбиття підсумків уроку.

Мікрофон. Доведіть, що позиція поста і Лесі Ук­раїнки збігаються.

Домашнє завдання. Вивчити напам'ять уривок із поеми. Дібрати цитати до характеристики поета і графа

Тема: Леся Українка — геніальна донька українського  народу.

Мета: збагатити знання учнів про Лесю Українку, допомог­ти їм скласти                   

           цілісне уявлення про неї як людину, митця, громадянина; розвивати

           мислення учнів, на­вики висловлювання й узагальнення своїх думок,

           виразного читання ліричних творів, потяг до пошукової  діяльності,  

           виховувати в учнів патріотичні почуття у портрет письменниці, виставка  

            її творів.

Хід уроку

І. Організаційна частина

І. мотивація навчальної діяльності

1. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

2. Епіграф:

Якби мої думи німії

та піснею стали без слова,                  

вони б тоді більше сказали,

ніж вся моя довга розмова.

Леся Українка

ІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Вступне слово вчителя.

         У звичайному житті вона  - слабосила дівчина. У літературі – титан духу, «дочка Прометея». Хто ж вона Лариса Петрівна Косач, знана в усьому світі як Леся Українка? Про це ми й поговоримо на сьогоднішньому уроці.

Леся Українка... Поет-лірик, автор ліро-епічних поем, драматург-новатор, прозаїк, публіцист, критик — такі грані художнього та­ланту Лесі Українки. З її іменем в українську і світову літературу ввійшов письменник-громадянин, письменник-патріот, співець осяй­них ідеалів людства.

Поетеса свідомо поставила свою творчість на служіння знедоленому народу. її слова стали «зброєю», «полум'ям». Саме вона опоетизувала образ «досвітніх вогнів» як символ народження нової історичної доби, виступила послідовним борцем проти будь-яких форм тиранії.

Прагнучи ознайомити українського читача з перлинами європей­ської поезії, вона перекладала Байрона, Данте, Шекспіра, Гюго, Гейне, Міцкевича, Надсона.

Українська поетеса вважала, що справжні митці зобов'язані осво­їти художні здобутки людства. її драматичні поеми «Одержима», «Кассандра», «Осіння драма», «Оргія», «Камінний господар» та інші стоять серед найвищих зразків європейського красного письменства.

А такі оригінальні твори, як драма-феєрія «Лісова пісня», поема «Бояриня» збагатили українську і світову літературу новими тема­ми та неповторними поетичними образами, відкрили людству чарів­ний світ українського духовного життя — міфологію» природу, історію, традиції.

2. Учень

         Леся Українка – геніальна донька українського народу. Як людина і як митець вона була дитям Волині. Народилася 25 лютого 1871р.

 м. Новограді – Волинському,   тепер Житомирської області, в сім'ї повітового службовця-юриста Петра Антоновича Косача та відомої української письменниці, громадської діячки Олени Пчілки,  сестри Михайла Драгоманова. У зв'язку з переведенням Петра Косача по службі родина  мешкала в Луцьку та Ковелі, а з 1882 р. постійним її місцем проживання стало с. Колодяжне поблизу м. Ковеля. Саме на Волині, серед чарівної природи, у спілкуванні з селянськими дітьми минули дитинство і отроцтво Лесі. Ма­ти, доглядаючи за дітьми (а їх було шестеро), намагалася дати їм національне виховання. У родині спілкувалися ук­раїнською мовою, читали українські книжки, щороку від­значали шевченківське свято. Діти змалку ходили в національному одязі. шанували народні звичаї.      

             

Учень.

         Мріяла стати художником, бо гарно малювала; музикантом, бо мала неабиякий хист до музики. І не знала дівчина, що в серці вже поселилася Муза, що її поезії судилося стати в майбутньому окрасою української літератури.

         Весною 1872р. у Петербурзі була заарештована батькова сестра Єля і Леся написала свій перший вірш «Надія» 1880р. Рідні ж згадують, що стала писати ще раніше. Літературні нахили дочки всіляко підтримувала мати, і Леся зізнавалася, що їй було легко вийти на шлях творчості.

Учень.

         У поезії «Мій шлях» Леся Українка описала свій прихід у літературу.

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала.

А хто стрічався на шляху зо мною,

Того я щирим серденьком вітала.    

«Самій не довго збитися з путі.

Та трудно з неї збитись у гурті».

Я йду шляхом, пісні свої співаю:

Та не шукайте в них пророчої науки,—

Ні, голосу гучного я не маю!

Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки,—

Скажу я: «Разом плачмо, брате мій!» —

З його плачем я спів з'єднаю свій...

Учень.

1.     З десяти років складала вірші.

2.     З тринадцяти років вже друкувалась.

3.     У вісімнадцять троків організувала гурток молоді, який займався перекладом кращих творів світової літератури українською мовою.

4.     У дев’ятнадцять років написала для молодшої сестри книжку «Стародавня історія східних народів», котру в 1918р. було видано як підручник для національної школи.

чень.

     У дитинстві Леся була особливо дружною з братом Михайлом, і коли той, готуючись до вступу в гімназію, опановував гуманітарні предмети, вона також ґрунтовно вивчила стародавню історію, грецьку й латинську мови.

     Із спогадів брата Лесі Михайла.

     «Леся була веселою дівчиною. Любила співати і танцювати, жартувати не зала вона, що за її дитячими плечиками вже стоїть біда. 6 січня 1881р. у Луцьку вона пішла на річку подивитися хрещення води, простудилась і дуже заслабла. Почала боліти права нога, яка і раніше навала про себе знати, але ще ніхто не знав яка страшна хвороба стоїть за цим, - туберкульоз, який охопив весь організм і давив його тридцять років».  

Учень.

Тридцятирічна війна з хворобою була затяжною і жорстокою. Це була війна життя і смерті. Вона забрала в Лесі дитинство, юність, не дала змоги вчитися в школі, нормально жити. Муки нестерпні, болі роздираючі робили Лесю стійкою, розвивали в неї незвичайну силу волі. Лікарі згадували, які болісні уколи приймало це ніжне створіння з великими, як світ, очима, і жодного стогону, жодного нарікання …

Учень.

Та ця страшна війна не відібрала у Лесі поезії — єдиної втіхи   і  надії. Часом приходив відчай, роздирав душу, затьмарював усі  думки. Але Леся розуміла: якщо опустиш руки — то кінець, а так  хотілося жити у цьому прекрасному і чаруючому світі. Часто вона згадувала оте всеперемагаюче: «Най диявол носить смуткове вбран­ня, я ж надіну ясні кармазини».

І знову звучала поезія, сповнена оптимізму і віри в торжество людини над злом.

Учень.

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!  

Тож тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись.

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Учень.

А невгамовний пекучий біль, взявши в полон тіло і душу, давив, мучив Лесю. Часто хотілося кричати, припасти до землі, віддати їй свої муки. Та поетеса знала, що з цього небезпечного двобою, який нагадував облогу міста хитрим і підступним ворогом, вона повинна вийти переможцем. І вийшла, і стала Велетом нескореного духу, незламної волі і жадоби до життя. А забуття, свою втіху Леся зна­ходила у праці, в слові, в боротьбі.

Учень.  

В одному з щоденників Леся писала:

«Я любила працювати вночі, коли вся земля відпочивала після неспокійного дня, коли наодинці зі мною була ніч і ті зорі, що  дивились через віконце у мою кімнату.

Кожна хвилина нічної тиші, коли до мене летючою зіркою спада­ла Муза, була в моєму житті променем щастя».

Учень.  

Як я люблю оці години праці,

Коли усе навколо затиха

Під владою чаруючої ночі,

А тільки я одна неподоланна

Врочистую одправу починаю

Перед моїм незримим олтарем...

Учень.

         Щасливим було для Лесі Українки літа 1894р., коли вдалося відвідати Драгоманова в Софії. Вона познайомилася з емігрантами, з болгарськими культурними діячами, багато прочитала того, чого не могла мати вдома. Але особливо запам’яталися розмови з дядьком, котрий незважаючи на смертельну недугу, до останній днів залишався борцем проти тиранії. Леся й закрила очі дядькові який помер у червні 1895р.

             

Учитель.

Перше  кохання, яке боязко ступило на тінисту терасу в невеличко­му містечку Чукурларі, що біля Ялти,  Леся лікувалась, заглянуло в очі, посміхнулось щирою посмішкою і навіки поселилось у серці.   

«Це він»,— шепотіли її губи. «Це вона»,— говорили його очі.

Їм  було добре вдвох. Вони часто слухали, як шепотіли кипариси, бився об скелі шалений прибій, стогнали чайки над водою.

Сергій Мержинський, відомий революціонер,  нестямно був закоханий в Мавчині Лесині очі, в яких стояла лісова прохолода, надве­чірня зажура і тепло призахідного сонця.

Але щастя було коротким. Доля, зле жартуючи, наділила обох не тільки талантом, але й однаковою хворобою — туберкульозом.

Учень.

Із спогадів Лесі Українки:

Він дивився на мене, як на ікону, як на ту зірку, що раптом скотилася з неба і може ненароком погаснути. Я була для нього ніби з тонкого скла, що може впасти і розбитись, я була вітром, що може вилетіти крізь прочинені віконця і не повернутись, тим дивним світом, що робить людей щасливими.

                 

Він помер у неї на руках тієї пам'ятної березневої ночі... І було горе, і був відчай

Уста говорять: «Він навіки згинув!»

А серце каже: «Ні, він не покинув!»

Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?

Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча,

Тут в глибині і б’ється враз зі мною:

«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

Учень.

Через півроку стан Лесі погіршився. її життя — це була рвуча боротьба зі смертю — проходило літом на Кавказі, зимою в Єгипті. Чим далі, тим тяжчими ставали для неї ці подорожі. Проте Єгипет добре впливав на Лесю, і її родина робила все можливе, аби вона кожного року їздила туди.

Але сили поетеси поступово танули. А між нападами хвороби була напружена письменницька праця — поетична творчість, пере­клади, випробування себе у різних жанрах...

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука,

Чи пісня й думка кволі?

Ви чули, раз я завела

Жалі та голосіння,—

То ж була буря весняна,

А не сльоза осіння...

Учень.

25 липня 1907 року Леся Українка виходить заміж за Климентія Васильовича Квітку, людину, яка через все життя пронесла любов до Лесі, не бажаючи поєднувати свою долю ні з ким іншим.

 Леся понад усе цінувала людську гідність і дружбу, і це йшло від  батька. Вона ніколи не ставилась зверхньо до людей, була щирою з друзями, цінувала їх, бо, як сказано в її «Грішниці», «Ніхто не має більшої любові, як той, хто душу покладе за друзів».

О люде мій бідний, моя ти родино.

Брати мої вбогі, закуті в кайдани!

Палають страшні, незагоєні рани

На лоні у тебе, моя Україно.

Кормигу тяжку хто розбить нам поможе?

Ой Боже!

 Учень.

Але дедалі тяжчим ставав хрест, якого поетеса несла до своєї Голгофи. Та навіть на смертному ложі Леся Українка до останньої хвилини життя не покидала своєї єдиної зброї — поетичного слова.  «Нехай моїм останнім акордом буде молитва до сонця»,— гово­рила вона.

1 серпня 1913 року в м. Сурамі (Грузія) зупинилося серце Лесі Українки. Вічність ще більше висвітлила велич геніальної доньки України. А її сучасники? Чи знали вони все створене нею? Очевид­но, що знали далеко не все. Більшість її драм за життя письменни­ці не піднялася на театральну сцену, критика мовчала.

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

 Учень.

Ці слова безсмертної поетеси можна вважати девізом усього її  життя.

ІІІ. Закріплення умінь та навичок.

1.     Продовжити речення:

v    Леся Українка народилася … 25 лютого 1871р.

v    У сім’ї Косачів було … шестеро дітей.

v    Зимою 1881р. Леся Українка … простудилась і захворіла.

v    У дев’ять  років Леся написала  … свій перший вірш «Надія».

v    У дев’ятнадцять років написала … книжку для сестри.

v    Леся Українка померла …  1 серпня 1913р.

    2. Установити відповідність

Михайлик                                Софія

Солодша сестра                      Дитинство

М. Драгоманов                       Хрещення води

Тітка Єля                                Найбільш дружила

Волинь                                    Підручник

6 січня 1881р.                         «І надія»

IV. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

v    Леся Українка для мене …

v    Я на уроці дізналася …

v    Мене на уроці зацікавило і схвилювало …

V. Домашнє завдання.

Скласти тези до біографії. Прочитати драму «Лісова пісня».  

Тема уроку: М. Коцюбинський. Повість «Тіні забутих предків».Робота над

                       змістом.  Єдність  буття природи і людини

Мета уроку: ознайомити учнів зі змістом повісті «Тіні забутих предків»,    

                       розкрити фольклорні джерела повісті, загальнолюдські

                       проблеми вивчення   біографії письменника, усне мовлення учнів,

                       навики зіставлення,  аналізу й синтезу вивченого; на прикладі життя   

                       М . Коцюбинського  виховувати національну свідомість учнів,   

                      любов до свого народу,   повагу до звичаїв та вірувань інших народів.

Обладнання: текст повісті, малюнки, диски.

Хід уроку

І. Організаційна частина

ІІ. Перевірка домашнього завдання

1.     Робота з кросвордом

2.     Запитання по біографії і творчості М. Коцюбинського. Кросворд «Життєвий і творчий шлях Михайла Коцюбинського»

1

к

а

п

р

і

2

п

о

є

д

и

н

о

к

3

в

і

н

н

и

ц

я

4

ю

р

і

й

5

б

а

р

6

х

а

р

и

т

я

7

н

і

м

е

ч

ч

и

н

а

8

с

м

і

х

9

ш

а

р

г

о

р

о

д

ь

к

е

у

ч

и

л

и

щ

е

10

я

л

и

н

к

а

11

л

о

п

а

т

и

н

ц

і

12

д

е

й

ш

ш

1.     Острів в Італії, де в 1909, 1911-1912 рр.  лікувався Коцюбинський.

2.     Назва оповідання  М. Коцюбинського.

3.     Місто, де народився М. Коцюбинський.

4.     Ім’я сина М. Коцюбинського.

5.     Місто, де жила родина Коцюбинського з 1874 року.

6.      Назва оповідання М. Коцюбинського.

7.     Країна, де побував письменник в 1905 році.

8.     Назва оповідання М. Коцюбинського.

9.     Заклад, де навчався М. Коцюбинський у 1876-1880 рр.

10.                        Назва оповідання М. Коцюбинського.

11.                        Село, в якому вчителював письменник у 1891-1892 рр.

12.                        Прізвище дружини М. Коцюбинського.

3.     Запитання по біографії

-         Що було найбільшою пристрастю М. Коцюбинського? (квіти)

-         Де працював письменник з 1892 року? (філоксерна партія)

-         Що було покладено в основу повісті «Тіні забутих предків» (спостереження і враження, які він отримав, побувавши на Гуцульщині)

-         Коли помер і де був похований М. Коцюбинський? (25 квітня 1913р. Похований в Чернігові на Болдиній горі в гаю Троїцького монастиря).

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку

1.     Лекція вчителя

     М. Коцюбинський здавна цікавився гуцульським фольклором. І от у 1910 році,

повертаючись із Італії,  він на кілька днів зупинився в селі Криворівні на Гуцульщині. І Коцюбинського зачарувала велична краса Карпат, самобутні звичаї та вірування гуцулів. У нього з’явилося бажання написати твір  про цей дивовижний край. І тому через рік в 1911 році він знову приїздить у Криворівню не відпочивати, а написати твір про цей край. М. Коцюбинський починає вивчати життя гуцулів, їхні звичаї, побут, знайомиться з фольклором, записує говірку, назви рослин.

     У повісті Гуцульщина вимальовується перед нами такою, якою сприймали і бачили її самі гуцули, котрі вірили в те, що природа одухотворена, жива, діюча, заселена добрими і злими духами.

2.     Робота з малюнками

3.     Робота з комп’ютером

     За визначенням М. Коцюбинського,  гуцули – оригінальний народ з багатою фантазією, зі своєрідною психікою. Глибокий язичник – гуцул все своє життя, до смерті, проводив у боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори і води. 

  4. Надрукована повість була в 1913 році. Багато художників бралися ілюструвати книгу, та найбільш вдалими стали малюнки, намальовані видатним художником, другом М. Коцюбинського Михайлом Жуком. М. Жук також  намалював титульну сторінку до І видання повісті. (показ малюнка).

      Мистецтвознавці писали:

  Повість М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” – це шедевр не тільки української, а й світової літератури. Видатний вірменський режисер Сергій Параджанов (фото) зняв по цьому твору фільм, який у 1965 році на Міжнародному фестивалі в аргентинському містечку Мар – дель – Плато отримав найвищу нагороду.

5. Робота з комп’ютером (показ уривку  з фільму “Тіні забутих предків”.

- Головного героя Івана Палійчука у фільмі зіграв український актор і режисер

Іван Миколайчук.

                                 

6.     Ознайомлення з тестами

           Установіть відповідність

Прізвища шестидесятників                                          Сфера діяльності

1. Є. Гуцало, Гр. Тютюнник, Вал Шевчук                    А. поети

2. А. Горська, П. Заливаха, В. Зарецька                        Б. прозаїки

3. С. Параджанов, Ю. Іллєнко, І. Миколайчук             В. кіномитці, режисери

4. І. Дзюба, М. Коцюбинський, Є. Сверстюк                Г. критики, публіцисти

                                                                                           Д. Художники

7.     Робота з комп’ютером

  Перегляд першого уривку, де показано одяг і фольклор гуцулів – знайти відповідність у тексті.

   Фольклор – означ. з анг. – народна мудрість, народні знання (казки, прислів’я, скоромовки, легенди).

8.     Літературний диктант

-         Якою дитиною в родині Палійчуків був Іван? (19)

-         А якою була Марічка? (20)

-         При першій зустрічі з Марічкою, що зробив Іван? (ударив)

-         А чим пригостила Марічка Івана? (цукерками)

-         На чому любив грати Іван? (флоярі)

-         Коли в родині Палійчуків розпалося господарство, куди пішов Іван? (на полонину).

-         Що мав стерегти на полонині Микола? (вогнище – ватру)

-         Скільки часу перебував на полонині Іван? (літо).

-         Скільки років Івана не було в селі після смерті Марічки (7)

-         Чим була заклопотана Палагна? (ворожінням)

-         З ким танцював Іван, коли пішов у ліс? (Чугайстром)

9.     Робота з малюнками

Дібрати заголовки, прочитати уривки з тексту (перегляд уривку з фільму)

                                        

10.                       Продовжити фразу ...

-         Іванко грав на флоярі, а Марічка ... складала пісні.

-         Марічка не боялася нічого, бо за поясом на голім тілі вона носила ... часник, пошептаний ворожкою.

-         Іванко пішов на полонину в найми, бо після смерті батька ... господарство (ґаздівство) стало розпадатись.

-         Іван Палагни не любив, а його думки займала ... турбота про худобу (моржину).

-         Сусідами Івана і Палагни були ... Хима (відьма) та Юрій  - мольфар.

-         Коли Іван повернувся з полонини, він не застав ... Марічку живою.

-         У дірку в баркані Іван побачив як ... Палагна і Юрій тримають глиняну ляльку і тикають в неї голками.

-         Життя Івана з Палагною не склалося, тому що ... він не зміг забути Марічки, весь час думав і сумував за нею.

11.                       Перегляд третього уривка на комп’ютері (Іван іде з полонини і слухає, як плачуть трембіти)

-         Трембіта грає ... коли хтось помирає, коли ззиває на весілля  і коли закінчується день миром.

12.                       Порівняльна характеристика образів трагедії Шекспіра “Ромео і Джульєтта”.

                                                         Роди

Монтеккі                            Палійчуки

Капулетті                            Гутенюки

                                                        Спільне

1.     Ці твори обидва є гімном коханню.

2.     Ворогуючі роди, в яких діти кохають одне одного.

3.     Герої гинуть.

                                                     Відмінне

1.     Різна смерть.

-  Якщо в Шекспіра трагедія відбувається через випадкову

неузгодженість дій  Ромео і Джульєтти, то в Коцюбинського інакше.

  Лише Іван гине через несилу перенести смерть коханої.

 Марічка іде з життя випадково.

-         На протязі всього твору письменник показує взаємозв’язок буття людини з природою (сувора, дика гірська природа підстерігає людину на кожному кроці. І це пов’язано не тільки  з віруванням гуцулів, а й з умовами їхнього життя).

13.                       Інтерв’ю з героями

14.                        Запис у зошитах

Конфлікт твору

1.     Між родами (Палійчуки – Гутенюки) – Іван – кохання – Марічка;

2.     Людина із дикою, гірською природою – (Іван – Чугайстир);

3.     Людина із власним “Я” (роздвоєність Івана);

4.     Побутовий (Іван – Палагна);

5.     Людини  з людським буттям (Іван – смерть).

Проблеми, порушені в творі:

1.     гармонія між людиною та світом природи;

2.     життя і смерть, добро і зло;

3.     вплив мистецтва на людину;

4.     сила кохання і неможливість існування без нього;

5.     роль праці в житті людей;

6.     стосунки батьків та дітей;

7.     язичництво (віра в багатьох богів) і християнство;

8.     проблеми, зради і провини.

Визначення теми та ідеї твору.  

   Тема повісті: зображення життя гуцулів, їхніх звичаїв, побуту, фольклору, показ єдності людини і світу природи.

   Ідея: гімн природі, чистоті людських взаємин і почуттів, засудження бездуховного життя, обмеженого дрібними потребами й інтересами.

IV. Підсумок уроку

-         Чому М. Коцюбинський свій твір назвав “Тіні забутих предків”?

-         Що стало на заваді щастю головних героїв?

-         До чого закликає автор своїм твором?

V. Домашнє завдання.

Виписати цитати до характеристики героїв. Скласти тести.   

Тема: “Леся Українка. Драма “Бояриня”.  Доба Руїни і руїна людських душ”

Мета: з'ясувати причини та умови появи драма­тичної поеми «Бояриня»,        

           формувати в учнів реаль­не бачення періоду Руїни в житті українського  

           на­роду; простежити, як крізь призму особистого жит­тя Степана й  

           Оксани авторка розкриває трагедію рідного краю; схарактеризувати  

            головних героїв; визначити жанрові та композиційні особливості  

            поеми; удосконалювати навички аналізу художньо­го твору; розвивати  

            самостійне творче мислення; виховувати почуття любові до рідного  

            краю, куль­тури, мови, потяг до справедливості, правди.

Е п і г р а ф: Душа розірвана, як рана...

Бальзам далеко так, як сонце,

А сонце, сонце, як і щастя,

Там, там, лише в краю коханім.

                                        О.Олесь

Хід  уроку

I.  Мотивація і стимулювання навчальної діяль­ності.

   Вступне слово вчителя. У людського духу є вершина. Вона зветься ідеал. Леся Українка, подолавши тяжкий шлях, сягнула вер­шини людського духу. У її творах, що вражають різноманітністю жанрів, тем, проблем, стилю, гар­монійно поєднана громадянська мужність із глибо­кою ніжністю і чистотою, невичерпною любов'ю до людини. Різкими й гострими є її вірші, в яких вона гартує слово-зброю. М'якою і лагідною є розповідь про кохання Лукаша і Мавки. Але звучать часом у Лесиних творах і трагічні мотиви, коли мова йде про рідну Вкраїну та її знедолених синів і дочок, яким випало жити на чужині. Саме про це поема «Бояриня», єдина з-поміж двадцяти драматичних творів Лесі Українки, що присвячена історії України.

 ІІ.  Оголошення теми уроку.

     За темою і планом, що є на ваших партах, ви­значте завдання, які  повинні розв'язати .на сьогоднішньому уроці,

    Учитель. За своє недовге, але активне творче життя Леся Українка створила цілий ряд типів сильних духом, активних жінок.

Лірична героїня її поезії - жінка горда, невтомна у праці й боротьбі, патріотка, яка вміє "крізь сльози сміятись" і ''без надії таки сподіватись".

Аналіз висловлювань, написаних на дошці.

       Леся Українка була якнайщільніше зв'язана з ук­раїнським національним рухом. Він був для неї по­трібним, як свіже повітря для її хворих легенів.

Михайло Драй-Хмара

    Леся Українка пристрасно проголосила право і обов'язок жінки брати активну участь у вирішенні долі своєї нації.

Роман Веретельник

Учитель. Драматургія письменниці теж дала цілий ряд блискучих жіночих образів: Міріам, Кассандра, Мавка... Це тонкі душі, жертовні в любові, мудрі, небайдужі й відповідальні. І, безперечно, в кожній із цих героїнь є частина самої Лесі.

     "Бояриня" - драматична поема, яку поетеса створила протягом трьох днів весною 1910 р. в Єгипті, за тисячі кілометрів від рідної землі.

Поема мала нелегкий шлях до читачів: її опубліковано вже після смерті поетеси 1914 р., потім заборонено режимом, прийшла вона до сучас­ного читача лише 1989 р.

     Це єдиний драматичний твір Лесі Українки, сю­жет якого взято безпосередньо з української історії. Зображені події відбувалися в добу Руїни.

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Учитель. Твір присвячений найдраматичні­шім подіям історії України - добі Руїни. Саме з екскурсу в минуле ми й розпочнемо свою роботу.  

2. Учнівське повідомлення «Доба Руїни».

     Зміст поеми Лесі Українки «Бояриня» побудований на подіях національної історії, пов'язаних з Переяславською радою, що відбулася 8 січня 1654 року. У творі йдеться про добу Руїни - одну з найтрагічніших сторінок в історії України. Наукове висвітлення цей історичний період дістав у працях Миколи Костомарова «Руїна», Миколи Аркаса «Історія України-Руси», художнє осмислення - в романі Пантелеймона Куліша «Чорна рада».

     Після смерті Богдана Хмельницького Україна стала ареною міжусобної боротьби за гетьманську булаву. Польща і Росія поділили Україну на дві час­тини: Правобережна потрапила під владу Речі Пос­политої, Лівобережна ввійшла до складу Росії. На Лівобережжі гетьманував Іван Самойлович, який дотримувався проросійської орієнтації. Правобе­режною Україною керував Петро Дорошенко.

    Період Руїни тривав з 1658 року до середини 80-х років XVII століття.

    Упродовж усього цього часу московський уряд, щоб швидше знищити вільнодумне козацтво, підступно задобрював старшину подарунками: роз­давав землі, дворянські титули, пропонував посади при російському цареві. Росія намагалася позбави­ти народ мислячої інтелігенції. Саме на такому істо­ричному тлі розгортаються події у драмі Лесі Ук­раїнки «Бояриня».

      Учнівське повідомлення «Петро Доро­шенко».

   Серед найдіяльніших прибічників відродження козацтва був полковник, а згодом гетьман Правобе­режної України Петро Дорошенко.

   У 1665 році його було обрано гетьманом Право­бережжя. Він мав на меті об'єднати Лівобережну і Правобережну Україну під однією булавою. Після Андрусівського перемир'я (1667), умови якого аб­солютно нехтували державні українські інтереси, Дорошенко перейшов під політичний протекторат Туреччини.

    1668 року після загибелі Івана Брюховецького козаки проголосили Петра Дорошенка гетьманом усієї України. Проте сусідні держави, занепокоєні зміцненням гетьманської влади, намагалися підри­вати її і підтримуючи суперників Дорошенка, і пря­мою військовою агресією. Гетьман змушений був постійно воювати з претендентами на булаву: Суховієнком, Многогрішним, Ханенком. 1672 року він організував похід українсько-турецько-татарської армії на Правобережжя. Проте поведінка турків і татар викликала обурення населення, і це значно підірвало авторитет гетьмана. Ситуацію ускладнювало й те, що Правобережжя обезлюдніло, перетво­рилося на суцільну руїну.

    Наступний етап діяльності - це боротьба з ліво­бережним гетьманом Іваном Самойловичем та мос­ковським військом. 1675 року Дорошенко зрікся булави.

    В історію ввійшов як борець за державну незалеж­ність і збереження територіальної єдності України.

   За щиру, велику любов до України народ назвав Петра Дорошенка «Сонцем Руїни», прославляючи його в думах і піснях.

Братовбійчі свари, спори

Обертають край в руїну,

Ти зложив свої клейноди

І покинув Україну.

І на чужині московській

Світлий муж нам загибає,

Був він «Сонцем на руїні»

І таке ім'я в нас має...

Учитель. Поема «Бояриня» - це один із най­кращих творів Лесі Українки. Загнана тяжкою хво­робою в далекий Єгипет, поетеса 1910 року за три доби (з 27 по 29 квітня), перебуваючи в Хельвані, що поблизу Каїра, написала свій твір. Повертаю­чись утретє з Єгипту, вона прибула до Києва, до ма­тері на вулицю Марийсько- Благовіщенську, 101. Щоб побачитися з Лесею, приїхали сестри Ольга з сином Михайлом та Ізидора з чоловіком Юрієм, брат Микола з Колодяжного. Ось тоді, в родинному колі, Леся вперше прочитала ще не публіковану «Бояриню», яку підписала криптонімом - Л.У.

    Поему видрукувала Олена Пчілка 1914 року вже після смерті дочки в журналі «Рідний край». Через чотири роки «Бояриня» побачила світ окремою книжкою в Катеринославі, а згодом з післямовою Михайла Драй-Хмари ввійшла до 8-го тому 12-томного зібрання творів Лесі Українки, виданого «Книгоспілкою» протягом 1927-1930 років.

    Радянські критики і літературознавці намага­лись обійти мовчанкою цю драматичну поему або аналізували досить побіжно, зважаючи на її виразну антиросійську тенденцію. Не було вміщено «Боя­риню» й у 20-томне академічне видання творів Лесі Українки, яке вийшло у світ у 1975-1979 роках. І тільки через шість десятиліть замовчувань драму знову видали в Україні.

     Дослідник творчості Лесі Українки відомий поет-неокласик Михайло Драй-Хмара, аналізуючи поему, порушує багато актуальних для того часу питань.

   3. Випереджувальне   завдання   «Літе­ратурознавчий діалог».

     - Леся Українка більшість своїх творів писала на теми екзотичні. Чим можна пояснити те, що по­етеса зійшла з узвичаєної тематики, удавшись до сюжетів українських?

    Лесі Українці не раз закидали її «екзотизм», одірваність від українського історичного й побутового життя, тож вона вирішила спробувати свої сили на українському ґрунті.

   Та був ще один стимул, що скеровував думку поетки на українські національні теми. Це - постійне її перебу­вання поза межами України. Відірваність од українсько­го оточення породжувала ностальгію, тугу за рідним краєм.

    - Чому Леся Українка спинила свою увагу як­раз на добі Руїни?

   Вона взагалі брала для творів не епохи розквіту й сла­ви, а епохи революції, кривавих переворотів, страшних катаклізмів, неволі, полону тощо. У поемі письменниця не відтворює боротьби, що точилася за Руїни, проте реа­гує на неї, виявляючи свою позицію та симпатії до учас­ників боротьби: високо ставить Петра Дорошенка як ук­раїнського національного героя.

    Трактуючи в «Боярині» такі поняття, як «поневолен­ня народу», «любов до рідного краю», Леся Українка свідомо шукає паралелей до цих понять в історичному минулому, бо в тодішній ситуації не завжди можна було називати речі своїми іменами.

    -  Чому Леся Українка перенесла ідеї та на­строї, що живили її та її покоління, на історичні постаті?

     «Бояриня» - твір алегоричний, що таїть у собі при­ховані риси сучасного життя. В особі Степана бачимо того українського інтелігента кінця XIX та початку XX століття, що, втративши почуття національного й одірвавшись од маси, од народу, сам ішов у чуже ото­чення й переймав чужу культуру, зрікшись своєї рідної. Оксана - інший тип інтелігента, того, що довго боровся за принцип національного самовизначення, сперечався, протестував, але, потрапивши в пазурі царату, мос­ковського чиновництва, не мав уже сили вирватися на волю й конав на чужині.

    - Чи можна говорити про історичні риси «Боя­рині»?

     Для написання «Боярині» Леся Українка користува­лася працями українських істориків, передусім - костомарівськими: монографією «Руина», статтями «Две русские народности», «Очерк домашней жизни», повістю «Черниговка», розвідкою О.Єфіменкової «Южнорусские братства», «Історією Русів», художніми й науковими пра­цями Пантелеймона Куліша. Також авторка ознайомила­ся з листами чернігівського архієпископа Лазаря Барановича, у яких описані правопорушення царськими воєво­дами Переяславських угод.

    Історична канва у «Боярині» відтворена досить док­ладно. Тут змальовуються українські церковні братства, в яких брали участь і жінки; згадується про московських посіпак, які зневажливо ставилися до українців; роз­повідається про козацьку старшину, що робила собі кар'єру; йдеться про недовіру до Петра Дорошенка, який привів на Україну татар; відтворено московський побут, як матеріальний, так і духовний, московські звичаї.

    -  У творі щільно переплетені два мотиви. Які саме і з ким вони пов'язані?

     У «Боярині» присутні два мотиви. Мотив національ­ної пасивності-зради, переважно пов'язаний з особою Степана; другий - мотив ностальгії - з особою Оксани.

    - Яке політичне обличчя показала Леся Укра­їнка у «Боярині»?

    У поемі вона виявила світогляд «суцільної національ­ної свідомості». У творі письменниця зобразила активну українську інтелігенцію, яка рвалася до боротьби за укра­їнську державність, і продажну українську інтелігенцію, яка заради «панства великого, панства нещасного» зради­ла українські традиції і добровільно впряглася в чужи­нецьке ярмо.

4.  Записати основні положення «Літературо­знавчого діалогу».

5. З'ясувати жанрові та композиційні особли­вості поеми «Бояриня». (Під час відповідей учні ко­лективно складають схему.)

     Учитель. У «Боярині», за Драй-Хмарою, домінує психологічний момент, тобто авторка ак­центує увагу на розкритті внутрішнього світу ге­роїв. У цій драматичній поемі яскраво виражені оз­наки неоромантизму. Саме він, на думку Лесі Укра­їнки, давав можливості для художнього відобра­ження нових історичних умов.

6. Словникова робота.

     Неоромантизм - романтизм у нових умовах, ху­дожній метод у літературі й мистецтві, коли митець, незадоволений  реальною дійсністю, протиставляє їй картини життя бажаного, витвореного мрією, Леся Українка назвала цей метод «новоромантизмом».

Ознаки неоромантизму

-  історико-героїчна тематика;

-  герой-борець за волю рідного краю;

-  обстоюється право нації на самовизначення;       

-  прагнення героя до звільнення особистості;        

-  утілення ідеальних рис людини майбутнього;

-  відсутність поділу персонажів на головних і дру­горядних;

-  поділ дійових осіб на героїв, окрилених мрією, і бездуховних осіб.

      Присвятивши «Бояриню» добі Руїни, авторка намагається переконати читача, що велика Руїна починається з малого - з руйнування святинь у ду­шах людей. Епохи ж не існують самі по собі - їх тво­рять люди, причетні до історичних подій. Цілком закономірно, що Михайло Драй-Хмара психо­логічний елемент у поемі ставить над історичним, а мотиви драми пов'язує з образами головних героїв – Степана й Оксани.

7.     Диспут за темою. Характеристика образу Степана.

Орієнтовні відповіді учнів, що підняли зелені картки

1-й у ч е н ь. Я цілком поділяю позицію Михай­ла Драй-Хмари і вважаю, що в образі Степана Леся Українка показала представника української інтелігенції, який утратив національну свідомість, зрікся рідної культури і прийняв чужу.

     Одружившись з Оксаною, він мріє жити щасли­во, але щастя йому не судилося, бо він виявився не­здатним боротися за нього.

    Так, уже в перші дні проживання Оксани в Москві Степан примушує її вдягти чуже московсь­ке вбрання і мовчки виконувати обряд із боярами, який супроводився поцілунком в уста старого боя­рина. Для дружини це було приниженням. Але Сте­пан не звертає на це уваги. Він боїться, що за відмо­ву від обряду цар розгнівається на нього, і його буде покарано. Степан вислужується перед царем, цілує йому руку.

   А як відсторонено сприймає Степан події, які трапились у рідному краї. Поразка України не є для нього трагічною. Він навіть якоюсь мірою радіє, що «тепера на Вкраїні утихомирилося». Тим часом Оксана не може собі простити, що і вона, і чоловік у тяжкий для рідної землі час сиділи «у запічку мос­ковськім», поки там лилася кров і точилася відчай­душна боротьба за життя.

    Отже, Степан, догоджаючи можновладцям, зми­рився з цією принизливою ситуацією, зі станови­щем пристосуванця.

2-й у ч е н ь. Я вважаю, що Степан - звичайний боягуз. Він з острахом приймає в себе гостя з Укра­їни, позачинявши всі двері й вікна, щоб їх ніхто не підслухав. Доказом цього є й епізод з листом. Як видно з драми, лист дружини мав бути сімейного змісту, і через нього ніхто б не постраждав.

Степан - перестраховщик. Звичайно, він небез­підставно побоювався «диби», «шпигів», але сам тон розмови з Оксаною, осуд зв'язку Івана Перебій­ного з гетьманом Дорошенком, звернене до дружи­ни прохання не підтримувати взаємин з батьками викликає до нього зневагу.

3-й у ч е н ь. На мою думку, в Степана були й інші мотиви служити при дворі. Наприклад, ма­теріальні. Після батькової смерті Степан не повер­нувся в Україну, бо не хотів лишатися того, чого той досяг у Москві. Шкода йому було втрачати й те, що сам отримав за «цареву службу». Оксана палко бла­гає чоловіка тікати «з осоружної Москви» в Поль­щу чи Волощину, а натомість чує:

Що з того?

Зміняємо чужину на чужину...

Приблудами чужі пороги будем

там оббивати... все одно, що й тут.

    «Ні, там вільніше!» - слушно заперечує Оксана, не вловивши у словах чоловіка страху перед випро­буванням бідністю й невідомістю. І вже цілком при­голомшливими були його слова: Цар мені не верне так присяги, як я тобі вернув. Та й я йому не можу повернути всього, що я приймав з його руки.

Отже, Степан пов'язаний з царем не тільки при­сягою, а й статками, якими той купив його волю, гідність і честь.

Орієнтовні відповіді учнів, що підняли сині картки

   4-й у ч е н ь. Я вважаю, що поведінці Степана можна знайти й інше пояснення.

    Він не хотів служити рідним панам і поїхав на чужину з єдиною метою - допомагати рідним бра­там хоч здалеку. Чоловік не втручається в націо­нально-визвольний процес, пояснюючи це схиль­ністю до тактики «малих добрих справ».

    Звинувачувати Степана у відсутності патріотиз­му також не можна. Щоб полегшити долю своїх земляків, він, наприклад, ладен танцювати перед царем, називати себе «холопом Стьопкою», співати йому пісень, навіть на голові ходити.

   Степанова душа ніби роздвоюється: з одного бо­ку, він думає про своїх співвітчизників, співчуває їм, а з іншого - заявляє, що присяга - «велика річ», «велике діло». Молодий боярин бачить відступниц­тво Москви, знає про всі кривди, які чинять мос­калі. Та зняти табу на відступництво від уже нечин­ної присяги він не може. Очевидно, витоки такої по­ведінки пояснюються християнським вихованням, яке дав йому батько.

    Отже, постать Степана парадоксальна, в його душі протидіють два начала: відступництво від України і надлюдська вірність зрадженій присязі. Це й надає його образові певної дисгармонії.

5-й у ч е н ь. Степан - людина делікатна, вразли­ва, з ніжною душею. Ці юнакові якості зачарували романтичну душу Оксани. її зворушує трепетна Степанова любов до не з власної волі покинутої батьківщини. На свою наречену він дивиться як на своєрідний образ рідного краю. Тому й не дивно, що Оксані хочеться оповити українським духом по­дружнє життя на чужині.

   Позитивно вплинули на дівчину також освіче­ність, шляхетність, красномовство, поетичність світо­сприймання вихованця Київської академії. Це видно з його монологу-освідчення, у якому жадану дівчину він порівнює з квіткою - символом краси рідної землі:

Мені була б не для забави квітка.

Я бачу в ній життя і волі образ

І краю рідного красу. Для мене

Куточок той, де б посадив я квітку,

Здавався б цілим світом...

     Про те, що юнак є чуттєвою, емоційною нату­рою, свідчить і панічний страх перед жорстокістю московських тортур. А це унеможливлює «патріо­тичну зраду». На це здатна людина, що має сильну волю. У Степана таких якостей немає.

    Отже, вважати його зрадником є безпідставним.

6-й у ч е н ь. «Національну пасивність-зраду», уособленням якої в драмі є образ Степана, можна пояснити історичними обставинами.

    Юнак обстоює громадянську позицію свого батька, який «волів вже на чужині служити рідній вірі», і протестує проти братовбивства, що є гань­бою для українського народу, вважає, що «перо та щире слово» мають більше сили, ніж мушкет і шаб­ля. Саме за таку близьку своїй натурі пацифістську настроєність Оксана і вподобала Степана. Дівчина навіть наголошує, що ніколи не прийняла б шлюб­ного персня з руки, обагреної братньою кров'ю.

    Те, що Степанові доводиться бути аж надто обе­режним, спричинено умовами проживання в Моск­ві. І це він, звичайно, робить задля спокою своїх близьких.

    А коли, наприклад, з України до Москви при­їжджає козак-гість із суплікою, Степан бере її, щоб боронити перед царем.

   Тому я вважаю, що обстоювання українських інтересів мирним шляхом навіть у часи Руїни мало свій сенс. Але робити це треба було наполегливіше і послідовніше.

7-й у ч е н ь. Я сприймаю образ Степана як гли­боко драматичний. Це яскраво показала Леся Укра­їнка в його останньому монолозі. Його душа, хоч і покрита іржею, проте все ж оживає в найстраш­ніший момент життя - передсмертний час дружи­ни. Завдяки Оксані чоловік прозріває, визнаючи хибність своєї життєвої позиції:

Нас доля так уже скарала тяжко,

що, певне, й Бог простить усі гріхи.

Хтось кров із ран теряв, а ми із серця.

Хто засланий, в турму замкнутий був,

а ми несли кайдани невидимі.

Хто мав хвилини щастя в боротьбі,

а нас важка, страшна душила змора,

і нам не вділено було снаги

ту змору подолати.

    Отже, саме цей монолог, мов гірка сповідь, роз­криває сутність трагізму його долі.

Учитель. Позаяк образ Оксани, її світобачен­ня є точкою перетину всіх подій, учинків і помислів персонажів, то характеристику її образу розглянемо цілісно, починаючи з моменту знайомства з нею і закінчуючи прощанням молодої жінки із при­західним сонцем.

Характеристика образу Оксани. Проблемне запитання.

     Чому Оксані не вдалося побудувати сімейного щастя?

     (Учні використовують побудовану заздалегідь схему «Особистісно-світоглядна характеристика Оксани». Ті з них, що аналізують образ головної ге­роїні, докладно обґрунтовують кожен період її життя.

Особистісно – світоглядна характеристика Оксани

Виховання в демократичному середовищі

     Оксана – дочка козацького старшини Олекси Перебійного – уособлює традиційну постать жінки в Україні, яка завжди була значною суспільною си­лою, а не лише матір'ю, дружиною, господинею до­му. Тому і героїню «Боярині» Леся Українка зма­лювала багатою, сильною характером, освіченою молодою особою, що здатна сама захистити себе:

Не думай, ніби я пуста панянка,

що тільки має на умі забави

та залицяння.

    З поеми видно, що вихована на демократичних за­садах Оксана - «перша братчиця в дівочім братстві», вона активна, діяльна. Членкині цього братства, по­шивши корогву, таємно посилають її до Чигирина.

   В образі Оксани яскраво виражена українська ментальність. Це виявляється вже у сцені освідчен­ня Степана до дівчини. Засоромлена палкими сло­вами любові й злегка затримана Степаном за руку, дівчина гордовито заявляє, що вона не «холопка з його вотчини», й ініціатива в любовному побаченні непомітно переходить до неї. Оксана розповідає про прихильне ставлення батьків до юнака, розпитує про його родину, а насамкінець обіцяє вийти ще, «як мати ляжуть спати».

Кохання до Степана, життя в Москві.

    Її  кохання до Степана щире, справжнє. Вона не уявляє, яким буде її життя в чужій стороні, однак свої сумніви притлумлює думками, що російська мова близька до української, а віра цього народу - теж православна. Отже, психологічного бар'єру в героїні перед Московщиною нема:

Хіба ж то вже така чужа країна?

Таж віра там однакова, і мову

я наче трохи тямлю, як говорять.

    Можливо, чужий край лякав би Оксану, якби во­на там опинилася сама, але з люблячим чоловіком їй нічого не страшно. Степан сподівається втекти від нелегкої московської дійсності в рай подружнього життя, де «в цілім світі вже нема чужини»:

От побачиш, яке ми там кубелечко зів'ємо,

Хоч і в Москві! Нічого ж там чужого

У нашій хатоньці не буде - правда?

   Устами Степана авторка висловлює думку про можливість щасливого життя й у далекій, не­привітній і чужій Москві.

   Утім дуже швидко її мрії про щасливе родинне життя облітають, як вишневий цвіт. Оксана пере­конується, що не так просто й легко призвичаїти­ся в Москві, як їй здавалося здалеку. Безжальна дійсність втручається у взаємини подружжя, які в Україні вважалися святими й нікому не підпоряд­ковувалися. «Целовальний» обряд принижує мо­лоду жінку. Це вже не що інше, на її погляд, як зазіхання на сімейну цноту. Тому Оксану дуже гнітять цей бруд і неслава у російських звичаях, те, що доводиться переступати через свої мораль­ні переконання.

   Не минає й кількох днів, як Оксана довідується, що навіть у багатих родинах російські жінки - без­правні, покірні, слухняні, не здатні захистити свою гідність.

Відмова Степана повернутися в Україну.

    Згодом Степан забороняє Оксані приймати Яхненка, спілкуватися з братом Іваном, наказує спалити листа від братчиці-товаришки. Оксана, відчуваю­чи духовну єдність з однодумцями, прагнула допо­могти їм, віддавши частину грошей зі свого посагу, бо в цьому вони мали «пильну потребу». Та знову наткнулася на Степанів спротив. З болем вона каже чоловікові: «Я гину, в'яну, жити так не можу!»

    Як же страждає ця чиста, горда дівчина. Доля  послала їй тяжкі випробування. До глибини душі вражає Оксану приниження рідної землі

московськими сановниками. Здирства, хабарі, грубі поводження - це ще не весь перелік тих безчинств що їх творять вони в Україні. Оксана пропонує  Степанові втікати будь-куди від царя і немилого серцю чужого побуту. Але чоловік не згоджується.  Розумом і серцем відчуваючи рабську неволю,

Оксана терпить подвійний гніт: і як жінка, і як українка.

   Москва відторгнула Оксану - вона там чужа. На цьому письменниця наголошує навіть семантикою імені героїні (Оксана - з грец. «чужоземка»). А Степан  приречений на вічні мандри, безперспективні пошуки долі в чужих краях, про що теж промовляє семантика його імені (Степан - з грец. «коло», «вінець»).

Вірність шлюбним обов'язкам.

    Степан бачить, що дружину охоплює ностальгія вона сумує за Україною. Він пропонує їй їхати до дому, повертає Оксані присягу, сподіваючись, що в ріднім краї вона оживе душею. Проте вона відмовляє чоловікові, бо залишається вірною шлюбним обов'язкам і коханню до нього, яке неможливо вирвати з її серця:

Ти думаєш, як я тепер поїду

від тебе геть, то не лишиться тут

моя душа?

     У її рішенні залишитися поруч із коханим до кінця немає й краплинки корисливості, егоїстичного мотиву.

    Зрозумівши, що вся сила її любові не здатна вирвати Степана з тенет неволі, утративши надію на вільне життя, на поновлення зв'язків із рідним краєм, Оксана повільно, як свічка, згасає.

   Та остаточно зламали Оксану не умови життя не «вільна неволенька», а події в Україні, те, що не вдалося Вітчизні повернути волю. У розмові про це зі Степаном вона каже:

Зломилась воля,

Україна лягла Москві під ноги...

     Думки про поневолений край забирають багато сил, роздуми про тих, хто після придушення опинився в тюрмах, крають серце. Тому вона заповіла Степанові допомагати, чим тільки зможе, скореним співвітчизникам. Дбаючи про свій народ, Оксана страждає від усвідомлення власного безсилля,

власної непотрібності Україні.

Сни, марення.

    Сни і реальність як єдине суцільне марення  спричинюють хворобу. Ледве переводячи подих, до краю змучена й схвильована, вона згадує епізоди свого дитинства, коли вони разом із братом знайшли стару батьківську шаблю. Діти хотіли погратися шаблею, але не змогли, бо не вдалося витягти її з піхов- вона іржею до них прикипіла. «Отак і ми з тобою, - мовить Степанові, - зрослись, мов шабля з піхвою... навіки... Обоє ржаві».

   «Руки від крові чисті» теж видаються покрити­ми іржею, бо не діяли, не докладали зусиль у бо­ротьбі за світлі ідеали свободи.

   Героїня сама над собою вершить суд, не чинячи особливого опору хворобі. її смерть на чужині - за­кономірна. Адже ще з часів Антея всім відома істина: джерелом людської снаги є зв'язок з рідною землею, коли ж його втрачено - сили покидають людину. Призахідним сонечком передає Оксана - українська жінка й московська бояриня - свій останній привіт Україні:

Добраніч, сонечко! Ідеш на захід...

Ти бачиш Україну - привітай!

8. Проблемні запитання.

 - Як у драмі відтворено образ московського бо­ярина?

 - Чим вразив Оксану московський побут?

 - У чому виявляється нерівноправне становище московської жінки?

 - Якою є авторська позиція у творі стосовно міжнаціональних відносин?

 - У квітні цього року минає століття від дня на­писання «Боярині». Чому вона залишається акту­альною в реаліях сьогодення?

Орієнтовні відповіді

v    Московський боярин, роблячи службову кар'єру, допускався

найогидніших учинків. Це - лу­кава, хитра, нещира, улеслива і жорстока людина. Цареві він, власне, не служить, а догоджає, як раб. Так чинить і Степан, якому доводиться перед царем навіть танцювати гопака. Так роблять усі бояри. Низький моральний рівень московського боярина виявляється в рабському звичаї цілувати руку.

       Однак, незважаючи на свою моральну вбогість, московський боярин погордливо ставився до всіх інших націй. Не встигла Оксана оговтатися серед нового оточення, як її вже охрестили «хохлушею». Вона чула, як про неї з презирством говорили «черкашенка», «чужачка».

v    Московська одежа як зовнішня прикмета по­буту насамперед упала

Оксані в око й одразу ж спро­тивилася їй. Жіночий шарахван, за її словами, був такий бахматий і довгий, як попівська ряса. А «ко­кошник» вона порівнює з українським підситком.

      Надзвичайно Оксану вразило й те, що в Москві не співають по гаях так, як в Україні. На бенкеті ж -«п'ють, п'ють, поки поп'ються, потім звада».

v    Виховану у вільних демократичних традиціях Гетьманщини Оксану

дивувало те, що дівчині не можна ходити по Москві самій, що треба тікати до те­рему, коли йдуть гості, бо жінці не можна бути поміж чоловіками: вона може виходити до них тільки, щоб почастувати. Оксану не на жарт тривожить, що таке жіноче безправ'я позначилося на Степановій матері й цілком підпорядкувало тамтешній моралі Степанову сестру Ганну. Ганна - в Москві вона Аннушка - ладна вийти заміж за посередництва свахи й не особ­ливо переймається тим, що до шлюбу їй не дозволять навіть побачити молодого. Якщо щось і не дає дівчині спокою, то лише звичайнісінька цікавість - їй би хотілося крадькома підглянути, який її судже­ний на вроду, а все інше для неї не має значення.

v    До зображення міжнаціональних взаємин Леся Українка підходить

зважено, помірковано. У творі відсутні будь-які прояви зневаги до росіян як нації. Гнів поетеси спрямований на ту Москву, що душила державницькі настрої в Україні, пере­творила її на свою колонію, де «просвітку нікому не дають московські посіпаки».

     «Бояриня» з її історичними подіями часів Руїни - надзвичайно потрібний твір для сьогодення, для сучасників. Його актуальність - безсумнівна, бо розбудовувати і відроджувати суверенну Україну можуть саме такі віддані патріоти, як Оксана. У драмі вона певною мірою уособлює узагальнений образ України - прекрасної, з високим почуттям гідності, але приниженої конфліктами і зрадами.

     Поема Лесі Українки навчає нас активно діяти, а не пасивно споглядати, навчає боротися й перемагати.

IV. Застосування здобутих знань.

Квітка узагальнень.

Орієнтовний результат роботи учнів.

1. «Бояриня» - це один з найкращих патріотич­них творів Лесі Українки, в якому на тлі історичних подій письменниця порушила актуальні проблеми національної психології, надала їм філософського звучання.

2. «Бояриня» - Леся Українка - Хельвані - но­стальгія - драматична поема - неоромантизм -Руїна - журнал «Рідний край» - незалежність.

3.  Наче відлуння туги за рідним розтерзаним краєм.

4. Протиставивши в «Боярині» домостроївський уклад Московії середини XVII ст. волелюбності українців, Леся Українка нещадно розвінчала полі­тику царизму стосовно України, що провадилася після Переяславської угоди.

5.  «За»: вражає новизною теми, актуальністю конфліктів, красою і вишуканістю поетичної мови.

«Проти»: важко змиритися із загибеллю головної героїні.

6. Збагачує наші знання, вчить гідно жити, не відчувати сорому перед батьківщиною, перед  рідним народом і його нащадками.

V.  Підбиття підсумків уроку.

-  Поясніть епіграф до уроку.

 - Чи відповідає зміст епіграфа змісту нашого уроку?

 - Що сьогодні стало для вас відкриттям?

VI.  Оцінювання. (Учні заповнюють таблички  самооцінювання на робочій сторінці путівників.)

Домашнє завдання.

1.  Підготувати матеріали для характеристики персонажів другого плану.

2. Дати письмову відповідь на питання «Як треба жити, щоб не відчувати сорому перед Батьківщиною і народом?»

Тематична контрольна робота

за творчістю Лесі Українки

                                                             І варіант

1-й рівень (кожна правильна відповідь - 0,5 б.).

 1) Лариса Петрівна Косач народилася у

    А 1871 р.

    Б 1881 р.

    В  1890 р.

 2) Перша публікація Лесі Українки - вірш

    А  "Давня весна"

    Б  "Конвалія"

    В  "Надія"

 3) У 1893 р. вийшла друком збірка

    А  "На крилах пісень"

    Б  "Думи і мрії"

    В  "Відгуки"

 4) Патріотичні мотиви зі співчуттям до болю іншого народу поєднано в  

     поезії

    А "Дим"

    Б  "Напис в руїні"

    В  "Slavus-sclavus"

 5) Поезії "Хвиля", "Стояла я і слухала весну..." - яскраві зразки

    А  Пейзажної лірики

    Б  Філософської лірики

    В  Інтимної лірики

 6) За проханням-закликом до своєї музи-натхненниці Леся Українка

     звертається у вірші

    А "Горить моє серце..."

    Б  "To be or not to be"

    В  "Слово, чому ти не твердая криця..."

2-й рівень (кожна правильна відповідь - 1 б.).

Закінчити речення.

 1) Першою драматичною поемою Лесі Українки є ...

 2) У "Лісовій пісні" переплетені два світи - ...

 3) Першу редакцію "Боярині" Леся Українка підписала ...

3-й рівень (кожна правильна відповідь - 1,5 б.).

Дати розлогі відповіді на запитання.

 1) Що символізує образ зрубаного дуба в "Лісовій пісні"?

 2) У чому трагедія Степанової матері?

4-й рівень (3 б.).

 Написати невеликий твір на одну з тем:"Душа людини непереможна (за поезією Лесі Українки)";

"Пишу до тебе, люба Мавко (за драмою-феєрією Лесі Українки "Лісова пісня")";

"Драма Лесі Українки "Бояриня" - твір про національну історію України".

Тематична контрольна робота

за творчістю Лесі Українки

                                                               ІІ варіант

1-й рівень (кожна правильна відповідь - 0,5 б.).

 1) Свій перший вірш Леся Українка написала в

    А  6 років

    Б  9 років

    В  13 років

 2) На антитезі побудована поезія

    А  "Contra spem spero!"

    Б  "Мій шлях"

    В  "Мати невільниця"

 3) Поезія "І все-таки до тебе думка лине..." звернена до

    А  Рідного краю

    Б  Рідного дому

    В  Матері

 4) Прагнення ліричного героя до волі - основний мотив вірша

    А  "Мріє, не зрадь..."

    Б  "Як я люблю оці години праці..."

    В   "Contra spem spero!"

 5) Поезія "І ти колись боролась, мов Ізраїль..." була заборонена цензурою

     від

    А 1975 р.

    Б  1978 р.

    В  1986 р.

 6) Леся Українка померла 1 серпня 1913 р. у грузинському місті

    А  Кутаїсі

    Б  Сурамі

    В  Батумі

2-й рівень (кожна правильна відповідь - 1 б.).

Закінчити речення.

  1) Одним із найважливіших символів "Одержимої" є...

  2) Благородство інтелігентної дівчини, її відданість близькій людині, порядність, моральну чистоту, високі помисли і пориви розкривають такі твори Лесі Українки:...

  3) "Лісову пісню" Леся Українка назвала драмою-феєрією, тобто драмою, в якій...

3-й рівень (кожна правильна відповідь - 1,5 б.).

Дати розлогі відповіді на запитання.

  1) З якої причини Леся Українка не називає імені матері Лукаша?

  2) Чому в сім'ї Олекси Перебійного батько й син по-різному ставляться до Переяславської ради і до клятви, даної російському цареві?

4-й рівень (3 б.).

Написати невеликий твір на одну з тем: "Мотив сенсу людського життя у драмі-феєрії Лесі Українки

"Лісова пісня""; "Жіноча доля як уособлення трагедії рідного краю у драмі Лесі Українки "Бояриня"";

"Безсмертна Леся Українка".

Тема уроку: Узагальнення і систематизація вивченого з теми «Прислівник»

Мета уроку: систематизувати та узагальнити відомості про прислівник;

   формувати вміння правильно писати прислівники, визначати ступені  

   порівняння, розбирати за будовою, розвивати творчі здібності учнів;

   виховувати почуття любові до рідної мови, почуття  колективізму,

   відповідальності

Хід уроку

І. Повідомлення теми і мети уроку

ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів

 Читання вірша Д. Білоуса

Хто любить, той легко вчить

Якщо з українською мовою

В тебе, друже, не все гаразд,

Не вважай її примусовою,

Полюби, як весною ряст.

Примусова тим, хто цурається,

А хто любить, той легко вчить;

все, як пишеться, в ній вимовляється, —

все, як пісня, у ній звучить.

І журлива вона, й піднесена,

Тільки фальш для неї чужа.

В ній душа Шевченкова, й Лесина,

І Франкова у ній душа.

Дорожи українською мовою,

Рідна мова — основа життя.

Хіба мати бува примусовою?

Непутящим бува дитя!

- До чого спонукають нас слова Дмитра Білоуса? (Любити, вчити, шанувати, збагачувати рідну мову).

- Тож ключовим словом є слово вчити. І тому сьогодні на уроці ми перевіримо те, як ви вивчили частину мови прислівник.  

- Як називається розділ мовознавства, який вивчає частини мови?

- Скільки є частин мови?

- Чим відрізняється прислівник від інших частин мови?

- На які питання відповідає прислівник?

- Яка його синтаксична роль у реченні?

ІІІ. Опрацювання теми уроку

1. Творчий диктант

Замінити словосполучення прислівниками (писати в стовпчик, бо збоку ви визначите і запишете розряд за значенням).

Кожного понеділка – щопонеділка (часу);

Йому було всеодно – байдуже (якісно - означальний);

З далеких країн – здалеку (місця);

Дуже розсердившись – спересердя (причини);

Танцювали присідаючи  - навприсядки (способу дії);

В усіх місцях – усюди (місця);

До недавнього часу – донедавна (часу);

Високо в небі – вгорі (місця);

Було небагато – мало (кількісно - означальний).

2. Вибіркових диктант

         Виписати лише ті прислівники, що мають ступені порівняння.

         Спочатку, високо, уп’яте, угору, швидко, весело, абияк, гарно, негадано, ніжно, навмання, злякано, акуратно.

         Утворити ступені порівняння слова акуратно.

Акуратно – акуратніше, більш акуратно, найакуратніше, найбільш акуратно, якнайакуратніше.

3. Пояснювальний диктант

         Написати прислівники з не разом та окремо і пояснити правопис.

         Недалеко, нечасто, непорушно, не вчора, не голосно, а тихо, не вдруге, невпевнено, не високо, а низько, не міцно, а слабо, несмачно, не по - нашому.

         Недавно - утворене префіксальним способом.

          Непорушно – утворене суфіксальним способом.

 - Якими ще способами твориться прислівник?

- Префіксально – суфіксальним – (три – втретє, близький – зблизька);   

- складанням повнозначних слів чи їх основ – (мимоволі, ліворуч, мимохідь);  

- перехід з однієї частини мови в іншу -  (Ранком вирушили в дорогу.                     Хочу привітати вас з добрим ранком).

4. Творче завдання

         Скласти речення І варіанту  зі словом добре, щоб в одному реченні воно було прислівником, а в іншому прикметником, а ІІ варіанту зі словом – тепло.

         Нам з братом було добре грати на подвір’ї.

         Добре слово піднімає до небес.

         Сьогодні на вулиці було тепло.

         В кожної людини є своє душевне тепло.

          -  А зараз давайте пригадаємо написання прислівників разом, через дефіс та прислівникових сполучень.

5. Розподільний диктант

Разом                           Через дефіс

Босоніж                     більш – менш

вчетверо                   часто – густо

щовесни                  видимо – невидимо

звечора                    по – козацькому

деколи                     з діда – прадіда

нашвидку                казна коли

щомиті                    пліч – о – пліч

-  Прислівники треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменника з іншою частини мови, які пишемо окремо.

- Прислівники, що записані на дошці, ввести в речення і пояснити їх написання

6. Творча робота

Назустріч                 на зустріч

По – новому            по  новому

Вдруге                     в друге

Я йшов назустріч вітру. Ми прийшли на зустріч з однокласниками.

Технології в усьому світі йдуть по – новому.

Сьогодні автомобілі проїхали по новому шосе.

Я вдруге співаю цю пісню.

Ми зупинились і заглянули не в перше, а в друге вікно. 

7. Робота з підручником  ст. 148

Виконання вправи 430

Записати словосполучення в з колонки – разом, окремо, через дефіс і розгадати ключ, підкресливши у кожному першому слові словосполучення другу букву, то з підкреслених  букв прочитаєте закінчення вислову Шарля Монтеск’є «Треба багато вчитися, щоб … 

Узгодити вранці            схвалити в цілому                    ставити по – різному

знати напам’ять            до останку триматися              трудитися по – новому

начетверо розрізати     учитися на відмінно                 по – українськи говорити 

стукати неодноразово                                                     охороняти по – справжньому 

вийти  наперед                                                                 писати вряди – годи

… знати хоч трохи».   

8. Робота в групах

Скласти діалог з  4-6 реплік на вільну тему, використавши  не менше  3  прислівників.   

IV. Підсумок уроку

9. Самооцінка

Продовжте фразу

1.     Вивчивши тему «Прислівник», я вмію … »

2.     Найважчим під час опрацювання матеріалу для мене було …

3.     Свої знання з теми я б оцінив (оцінила) на …

V. Домашнє завдання

Підготуватися до тематичної контрольної роботи, повторити відомості про прислівник. Розв’язувати тести на ст. 149-150